Так гартується сталь: СБУ vs Белавіа

Блискавична операція проти Інтертелекому розпочалася наступного дня після завершення іншої успішної акції, спрямованої на путінських посіпак. 21 жовтня численні органи української держави загрожуючи застосуванням військової сили примусили цивільний Boeing авіакомпанії «Белавіа», що виконував рейс В2−840 Київ-Мінськ, повернутися та сісти в Жулянах. Представники СБУ, що піднялися на борт повітряного судна, зняли з нього такого собі Армена Мартиросяна, який, за офіційною версією, складав загрозу національній безпеці. Зроблено це було аби "переконатися у відсутності загрози національним інтересам". За кілька годин, переконавшись, що загроза відсутня, Мартиросяна відпустили на волю і він без перешкод вилетів до Мінську.

Протягом наступних трьох тижнів СБУ, Міністерство Оборони та інші органи української держави дуже технічно знущалися над білоруською ватою, демонструючи де її місце, хто вона є і куди має піти. Білоруси вимагали, відверто кажучи, небагато, щоб українська сторона офіційно вибачилася та відшкодувала збитки, спричинені втручанням в політ авіалайнера, що належить державному підприємству Республіки Білорусь. Білоруси окремо наполягали на тому, що неприпустимо загрожувати застосуванням сили проти цивільного літака, на борту якого знаходилося понад півтори сотні пасажирів. Ще 22 жовтня МЗС Білорусії направив українським колегам ноту, в якій вимагав відшкодування фінансових витрат та офіційних вибачень.

Спочатку СБУ в особі свого прес-секретаря категорично заперечувала сам факт загроз з боку українського авіадиспетчера. Цю позицію підтримав в ефірі телеканалу "112" начальник апарату голови СБУ Олександр Ткачук. Про вибачення взагалі не йшлося. Варто відмітити, що розділ "Новини" офіційного сайту СБУ не містить жодної згадки про цю непересічну історію. Наразі мені не вдалося її знайти.

Реакція української сторони здивувала білорусів. 27 жовтня прес-секретар білоруського МЗС Дмитро Мирончик заявив, що у них є розшифровка переговорів екіпажу літака з українським диспетчером, в якій є "чіткі заяви про загрозу застосування бойової авіації" і "Білорусь готова опублікувати ці документи, якщо Україна не відреагує на ситуацію". "Українська сторона мала можливість домогтися своїх цілей, не вдаючись до примусових дій. На жаль, на згадану ситуацію реакція української сторони абсолютно відсутня. Якщо її не буде і далі, то ми будемо змушені вжити додаткових заходів, аж до опублікування розшифровки переговорів членів екіпажу з українським диспетчером. Але час ще є. Почекаємо", - зухвало заявив він.

Незважаючи на цинічний шантаж, українська влада продовжувала триматися з належною гідністю, ігноруючи білоруських "партнерів". Роздратовані цим білоруси 1 листопада в урядовій газеті "Білорусь сьогодні" оприлюднили повний текст переговорів екіпажу з українським диспетчером. За даними місцевих джерел, статтю писав особисто Павло Якубович, головний редактор газети "Радянська Білорусь", засновником якої є адміністрація білоруського президента. В ній було, зокрема, вказано, на відсутність жодної необхідності вдаватися до таких ризикованих кроків. За наявності прохання української сторони будь-який громадянин України (а Мартиросян має саме українське громадянство) буде затриманий на білоруській території і переданий повноважним представникам української держави.

СБУ миттєво відреагувала на цей хід опонентів, заявивши того ж дня, що то була власна ініціатива авіадиспетчера. Як і раніше, про вибачення не було ані слова. Наступного дня генеральний директор Белавіа Анатолій Гусаров повідомив, що фінансові питання із Украерорухом будуть вирішені в робочому порядку. Судячи із тональності його заяви, білоруська сторона зробила належні висновки, навіть раділа тому, що українці не виставляють їй рахунок. Нарешті, 10 листопада, на двадцятий день після початку спеціальної операції українських спецслужб Петро Порошенко в телефонній розмові нібито вибачився перед Олександром Лукашенком і запевнив, що винні вже покарані. Про вибачення повідомили в адміністрації Лукашенка. В адміністрації Порошенка цей факт заперечили.

Не можна не відмітити завзятість, з якою повноважні представники України плюють просто в очі очільникам сусідньої держави. Одразу зрозуміло, хто тут лідер, в кого міцні яйця і все таке. Погодьтеся, що слабкі люди так себе не поводять. Розумні, дійсно, також уникають подібних ситуацій, але в кожного є свої недоліки. Якщо ж говорити серйозно, без іронії та сарказму, то звертає увагу одна характерна риса в діях української держави та її представників. Мова йде про певний інфантилізм, що проявляє себе як категоричне небажання визнавати свою провину за будь-яких обставин, як готовність натхненно брехати просто в очі навіть тоді, коли це не має жодного сенсу. Переговори екіпажу з авіадиспетчером не могли не спливти у випадку спроб заперечити їхній зміст. Вітчизняні джеймс бонди не могли цього не розуміти, але до останнього тупо брехали про відсутність погроз на адресу авіалайнеру. Потім звинуватили в карному злочині нещасного диспетчера. Потім тупо "морозилися". Що тут зробиш, є така служба - Родіну захищать.

На жаль, жертвою ції безглуздої "спецоперації" синьо-жовтих чєкістів стала держава, яка послідовно демонструє свою лояльність Україні. Олександр Лукашенко, для якого ескапади його українського колеги, в кращому випадку, є симптомом глибокої кризи української держави, а в гіршому - особистою образою, через політику дружнього нейтралітету до України вже має серйозні клопоти із своїми російськими партнерами.

Посваритися з білорусами - це найбільший ідіотизм, який можна собі уявити. Але, здається, в мене просто бракує фантазії. Про це - в наступному матеріалі.

Так гартується сталь: СБУ vs Інтертелеком

В сюжеті про обшуки в одеському офісі Інтертелеком звертають увагу слова генерального директора Бориса Акулова про те, що компанії інкримінують співучасть у шпигунстві за абонентами, причому не тільки своїми, а й інших операторів. Ризикну припустити, що мова йде про технології втручання в діяльність мереж мобільного зв'язку, що основані на недавно виявлених дефектах їхньої архітектури. Я писав про ці дефекти та вразливості, що побудовані на них, в своєму матеріалі, присвяченому скандалу навколо SMS-голосування на Євробаченні.

Watch on YouTube

Якщо мова йде саме про них, тоді стають зрозумілими натяки п. Акулова щодо наявності лише припущень про можливість шпигунської діяльності, але не фактів як таких. Звичайно, подібні звинувачення побудовані на вельми вразливих припущеннях. Атака через ОКС-7 може виконуватися з будь-якої точки земної кулі, як і у випадку Інтернет. Для російських спецслужб геть не обов'язково ризикувати для цього своєю агентурою на території України. Наприклад, аналогічні атаки на мережу МТС-Україна в 2014 році виконувалися з мережі російської Tele2.

Цікаво, що наприкінці минулого літа я приймав участь в обговоренні ризиків та можливостей, пов'язаних із цією загрозою. Серед іншого учасники дискусії дійшли висновку, що однією з нечисленних ринкових ніш для LTE-мереж в Україні може бути створення мережі захищеного зв'язку, яка була б позбавлена вразливостей через наявність ОКС-7. І саме Інтертелеком міг би стати провайдером такої мережі через наявність в нього привабливого частотного ресурсу в діапазоні 800 МГц. Не буду здивований, якщо ці ідеї потрапили "куди слід".

В цілому припинення діяльності оператора стільникового зв'язку через звинувачення у шпигунстві виглядають недолугою провокацією. Контррозвідувальне забезпечення діяльності такого оператора є тривіальним завданням. Людей, що мають доступ до чутливої інформації та елементів мережі, відносно небагато, не більше сотні. Це добре оплачувані люди, що цінують своє місце, є відповідальними громадянами і охоче йдуть на контакт із "органами". Саме обладнання є доволі "прозорим" для безпекового аудиту, тобто в ньому важко приховати нештатні елементи та ПО. Нарешті, спецслужби і так мають у кожній компанії свого представника, що виконує саме контррозвідувальні функції.

Якщо спецслужби дійсно виявили в колективі Інтертелекому ворожу агентуру, тоді незрозуміло нащо вони вимкнули та вилучили обладнання. Наявність шпигунського ПО можна виявити лише у діючій мережі. Саме тому мертвий "язик" нікому не потрібний, він має не просто дихати, але й розмовляти. Окремі елементи ядра мережі просто не матимуть користі для розслідування. Я не можу уявити собі реалістичний сценарій, який вимагав би припинення діяльності мережі.

Серед можливих причин нападу на компанію я можу уявити собі наступні:
• Реалізація базової економічної моделі системи "правоохоронних послуг", елементом якої є СБУ. Спочатку створити "баризі" проблему, потім запропонувати її вирішення. Наприклад, компанії могло бути запропоновано поділитися своїми частотами з авторитетними людьми. Для ПАПи вже давненько намагаються створити "четвертого національного". Вели розмови про участь і з Інтертелекомом. Можливо, вчора почався новий раунд переговорів.;
• Демонстрація успіхів та відволікання уваги від різних цікавих "тем", якими напхана Одеса та Одещина;
• Банальне головотяпство, яке давно вже стало "фішкою" української держави та її органів. Яскравий приклад "інституційного ідіотизму", справжній майстер-клас нещодавно було влаштовано тією саме СБУ для наших білоруських сусідів;
• Виконання замовлення із захоплення привабливого бізнесу.

Окрім тривіальних гіпотез завжди корисно спробувати висунути кілька екстравагантних.

У такий непересічний спосіб власники Інтертелекому можуть спробувати вийти із бізнесу, зафіксувавши свій інтерес. Після недолугої атаки української держави, що призведе до краху компанії, власники вимагатимуть справедливої компенсації. Мені, звичайно, невідомі ключові деталі того, як оформлені права власності на компанію. Тим не менш вкажу як теоретично можливу схему, коли такий позов врешті решт опиняється де-небудь в іноземному суді, що виносить рішення проти держави Україна. Нехай за кілька років, але власники отримають свої гроші. З "правоохоронців" як з гуся вода, спричинені ними збитки комерційної структури візьме на себе держава, все як завжди. Нічого особливого.

У такий спосіб агентура ФСБ, легендована як співробітники СБУ, могли ліквідувати канал витоку інформації з півострова. Багатьом ура-патріотам важко вдається усвідомити просту річ: будь-яка телекомунікаційна мережа на території, зайнятій супротивником, це вже готова розподілена система збору конфіденційної інформації. Тому сама по собі діяльність українських операторів на окупованих територіях аж ніяк не є "зрадою". Якщо, звичайно, у відповідних структур руки ростуть не із сраки і є час займатися чимось окрім "вирішування питань" за грубі гроші.

Як би там не було, знищення одного з найбільших операторів зв'язку України задля боротьби із ворожою агентурою або припинення порушень це ганебна, скандальна ситуація. Щиро сподіваюсь, що до понеділка чєкістів попустить і вони припинять цей балаган.

Так гартується сталь: СБУ vs Інтертелеком

В сюжеті про обшуки в одеському офісі Інтертелеком звертають увагу слова генерального директора Бориса Акулова про те, що компанії інкримінують співучасть у шпигунстві за абонентами, причому не тільки своїми, а й інших операторів. Ризикну припустити, що мова йде про технології втручання в діяльність мереж мобільного зв'язку, що основані на недавно виявлених дефектах їхньої архітектури. Я писав про ці дефекти та вразливості, що побудовані на них, в своєму матеріалі, присвяченому скандалу навколо SMS-голосування на Євробаченні.
https://www.youtube.com/watch?v=3spXmXYsxxE
Якщо мова йде саме про них, тоді стають зрозумілими натяки п. Акулова щодо наявності лише припущень про можливість шпигунської діяльності, але не фактів як таких. Звичайно, подібні звинувачення побудовані на вельми вразливих припущеннях. Атака через ОКС-7 може виконуватися з будь-якої точки земної кулі, як і у випадку Інтернет. Для російських спецслужб геть не обов'язково ризикувати для цього своєю агентурою на території України. Наприклад, аналогічні атаки на мережу МТС-Україна в 2014 році виконувалися з мережі російської Tele2.
Цікаво, що наприкінці минулого літа я приймав участь в обговоренні ризиків та можливостей, пов'язаних із цією загрозою. Серед іншого учасники дискусії дійшли висновку, що однією з нечисленних ринкових ніш для LTE-мереж в Україні може бути створення мережі захищеного зв'язку, яка була б позбавлена вразливостей через наявність ОКС-7. І саме Інтертелеком міг би стати провайдером такої мережі через наявність в нього привабливого частотного ресурсу в діапазоні 800 МГц. Не буду здивований, якщо ці ідеї потрапили "куди слід".
В цілому припинення діяльності оператора стільникового зв'язку через звинувачення у шпигунстві виглядають недолугою провокацією. Контррозвідувальне забезпечення діяльності такого оператора є тривіальним завданням. Людей, що мають доступ до чутливої інформації та елементів мережі, відносно небагато, не більше сотні. Це добре оплачувані люди, що цінують своє місце, є відповідальними громадянами і охоче йдуть на контакт із "органами". Саме обладнання є доволі "прозорим" для безпекового аудиту, тобто в ньому важко приховати нештатні елементи та ПО. Нарешті, спецслужби і так мають у кожній компанії свого представника, що виконує саме контррозвідувальні функції.
Якщо спецслужби дійсно виявили в колективі Інтертелекому ворожу агентуру, тоді незрозуміло нащо вони вимкнули та вилучили обладнання. Наявність шпигунського ПО можна виявити лише у діючій мережі. Саме тому мертвий "язик" нікому не потрібний, він має не просто дихати, але й розмовляти. Окремі елементи ядра мережі просто не матимуть користі для розслідування. Я не можу уявити собі реалістичний сценарій, який вимагав би припинення діяльності мережі.
Серед можливих причин нападу на компанію я можу уявити собі наступні:
• Реалізація базової економічної моделі системи "правоохоронних послуг", елементом якої є СБУ. Спочатку створити "баризі" проблему, потім запропонувати її вирішення. Наприклад, компанії могло бути запропоновано поділитися своїми частотами з авторитетними людьми. Для ПАПи вже давненько намагаються створити "четвертого національного". Вели розмови про участь і з Інтертелекомом. Можливо, вчора почався новий раунд переговорів.;
• Демонстрація успіхів та відволікання уваги від різних цікавих "тем", якими напхана Одеса та Одещина;
• Банальне головотяпство, яке давно вже стало "фішкою" української держави та її органів. Яскравий приклад "інституційного ідіотизму", справжній майстер-клас нещодавно було влаштовано тією саме СБУ для наших білоруських сусідів;
• Виконання замовлення із захоплення привабливого бізнесу.
Окрім тривіальних гіпотез завжди корисно спробувати висунути кілька екстравагантних.
У такий непересічний спосіб власники Інтертелекому можуть спробувати вийти із бізнесу, зафіксувавши свій інтерес. Після недолугої атаки української держави, що призведе до краху компанії, власники вимагатимуть справедливої компенсації. Мені, звичайно, невідомі ключові деталі того, як оформлені права власності на компанію. Тим не менш вкажу як теоретично можливу схему, коли такий позов врешті решт опиняється де-небудь в іноземному суді, що виносить рішення проти держави Україна. Нехай за кілька років, але власники отримають свої гроші. З "правоохоронців" як з гуся вода, спричинені ними збитки комерційної структури візьме на себе держава, все як завжди. Нічого особливого.
У такий спосіб агентура ФСБ, легендована як співробітники СБУ, могли ліквідувати канал витоку інформації з півострова. Багатьом ура-патріотам важко вдається усвідомити просту річ: будь-яка телекомунікаційна мережа на території, зайнятій супротивником, це вже готова розподілена система збору конфіденційної інформації. Тому сама по собі діяльність українських операторів на окупованих територіях аж ніяк не є "зрадою". Якщо, звичайно, у відповідних структур руки ростуть не із сраки і є час займатися чимось окрім "вирішування питань" за грубі гроші.
Як би там не було, знищення одного з найбільших операторів зв'язку України задля боротьби із ворожою агентурою або припинення порушень це ганебна, скандальна ситуація. Щиро сподіваюсь, що до понеділка чєкістів попустить і вони припинять цей балаган.