Три питання до Мінцифри

[totaltelecom]

Уважно переглянув відеозапис нещодавнього PKI FORUM 2020. Мою увагу пригорнули виступи представників влади, зокрема Людмили Рабчинської, заступниці міністра цифрової трансформації, та Д

анила Мялковського

, заступника директора департаменту захисту інформації Держспецзв’язку. Посилання на відповідні фрагменти відео накладені на імена цих достойників.

Watch on YouTube

Проголошені ними тези вкотре викликали в мене запитання, які мають бути, нарешті, озвучені.

Мова йде про питання, які мають засадничий характер для цифрових ринків України та перспектив їх приєднання до ринків ЄС. Обговорення цих питань гарантує всім зацікавленим особам багато радісних моментів та кінцеве задоволення.

Отже, поїхали. Я пропонуватиму спочатку запитання, якими їх бачу, а потім - розлоге пояснення їхньої генези.

ЩОДО ЕКОНОМІЧНИХ ПІДВАЛИН РИНКУ

Як Мінцифри уявляє собі повноцінний розвиток ринку електронних довірчих послуг, економічні підвалини якого держава послідовно підриває?

Будь-який масовий ринок має вигляд харчової піраміди, основу якої утворюють мільйони кінцевих споживачів. Їхні гроші живлять постачальників послуг, а ті, в свою чергу, забезпечують попит на інфраструктурні рішення, патенти та іншу інтелектуальну власність, утримують бізнес-асоціації та інші елементи ринкової екосистеми. Обсяг платоспроможного попиту з боку споживачів задає межі можливого для всіх без винятку учасників ринку. Якщо тільки (sic!) на ринку відсутні інтервенції з боку держави, як-от субсидування кінцевих споживачів, держзамовлення і т.і.

З моменту появи в країні електронних довірчих послуг органи влади послідовно і наполегливо знищують в абсолютної більшості користувачів мотивацію платити за ці послуги. Від початку, ще в 2005 році вони дозволили використовувати для КЕП сурогатні, зате безкоштовні носії. В 2012 вони заходилися оформлювати КЕП самі і безкоштовно, тобто на шару. В 2017 році, попри власні зобов'язання, продовжили цю ганебну практику. В 2019 натягнули на неї фіговий лист "удосконалених електронних підписів, які базуються на кваліфікованому сертифікаті".

Інтегральний результат добре відомий - менше десяти відсотків із приблизно восьми мільйонів власників КЕП використовують повноцінні носії. Ідея заплатити один раз якісь шістсот - вісімсот гривень викликає в них бурю емоцій, вважається чимось непристойним та категорично неприйнятним. "Щодо використання ключів на незахищених носіях - треба було допомогти бізнесу та громадянам у використанні. Ви знаєте, що було декілька випадків щодо того, що їх не приймали, тому постанова була терміново необхідною", - намагається (з відмітки 10:57) обґрунтувати цю практику пані Людмила.

Вже докладно поясняв і можу повторити ще раз - якщо Мінцифри та Кабмін не знають, як заохотити посполитих платити за повноцінні КЕП, достатньо відновити подачу звітності до ДФС у традиційному, тобто паперовому вигляді. Як тільки людоньки опиняться перед альтернативою - безкоштовно, але в чергах і на своїх ногах, або дистанційно і зручно, але за гроші, - в них негайно запрацює вбудований оптимізатор. А інакше в них ніколи не виникне мотивація платити гроші за те, що можна отримати безкоштовно.

ЩОДО СПІЛЬНОГО ЦИФРОВОГО ПРОСТОРУ

У який спосіб в рамках єдиного цифрового простору із країнами ЄС можуть бути нейтралізовані типові для України загрози в царині довірчих послуг?

Чисельні випадки використання КЕП нотаріусів та державних реєстраторів задля вчинення завідомо неправомірних юридично значущих дій, а також практика розслідування подібних справ дозволяють говорити про суттєві відмінності вітчизняного та європейського регулювання електронних довірчих послуг. В першу чергу це фактична відсутність в Україні наріжного каменя eIDAS, а саме тотожності (рівнозначності, взаємозамінності) власноручного підпису та КЕП. Окрім цього варто зауважити, що в Україні будь-які зловживання особи, задіяної в наданні довірчих послуг, не призводять до ув'язнення такої особи або іншого належного покарання.

Все це створює у випадку взаємного визнання електронних довірчих послуг ризики для резидентів країн ЄС. Наприклад, німецька чи польська компанія збирається відкрити офіс в Києві. Вона наймає ріелтерів, ті допомагають знайти привабливий варіант. Власник приміщення надає повний пакет документів, засвідчений КЕП українського нотаріуса. КЕП дійсний, нотаріус реальний, все виглядає як треба. Компанія перераховує аванс - десять, або, краще, двадцять тисяч Євро. Після чого з'ясовує, що сталася шахрайська оборудка.

Нотаріус заявляє, що його КЕП був використаний без його відома. Чи то хакери, чи то віруси - незрозуміло. Мінюст запевняє, що нотаріус суворо покараний шляхом втрати доступу до реєстрів. Якщо, звичайно, не зможе через суд скасувати цю заборону. В будь-якому випадку про відшкодування вкрадених грошей мова не йде. Shit happens, natürlich.

Це абсолютно реалістична в українських умовах схема, не якісь вигадки чи галюцинації. Тож хотілося б, нарешті, взнати, у який спосіб органи влади збираються захистити наших західних партнерів від появи в їхній системі довірчих послуг велетенської дірки.

ЩОДО ПРИВАТНО-ДЕРЖАВНОГО ПАРТНЕРСТВА

В чому може полягати для приватного бізнесу інтерес в партнерстві із державою, яка не тільки не виконує власних зобов'язань перед ним, а й послідовно знищує ринкові можливості?

Скоро виповниться два роки, як "велика трійка" операторів стільникового зв'язку вивели на ринок MobileID. Вони інвестували в цей продукт разом до пяти мільйонів доларів. Держава в особі ДФС мала оперативно забезпечити можливість підписувати за допомогою MobileID податкову звітність. Ця операція є найбільш популярною серед користувачів КЕП і забезпечує левову частку попиту на них.

Минуло два роки, а MobileID досі не може використовуватися за призначенням. Відповідальні особи органів влади роблять покерфейс та кажуть, що забезпечення цієї функціональності "не на часі". Більше того, анонсована Мінцифрою SmartID, за великим рахунком, не залишає для MobileID місця на ринку. Який сенс для масового користувача в КЕП на мобільному, якщо за нього треба платити? Адже SmartID буде роздаватися безкоштовно.

Що мають робити із MobileID оператори? Списати зроблені в цей інструмент інвестиції? Шукати якісь нові ринкові ниши, які не помітили спочатку?

Ми знов повертаємося до першого питання, а саме Звідки мають взятися гроші на адекватний розвиток приватного сегменту цього ринку, якщо абсолютна більшість послуг на ньому держава воліє надавати сама і безкоштовно?