Україна і Туреччина - брати навік
Feb. 9th, 2021 07:52 pmНадання Україні святого Томосу супроводжувалося низкою позитивних змін в самих різних сферах. Зокрема, остаточно досягнуто взаєморозуміння із великим південним сусідою з вельми делікатного питання. Завдяки діалогу нашого Гетьмана та їхнього Султана було досягнуто непублічної домовленості щодо видачі Туреччині учасників антидержавного заколоту під проводом Фетуллаха Гюлена.
"Перша відома депортація прихильника Гюлена з України відбулася 11 липня 2018 року. Агенти СБУ спіймали турецького підприємця Саліха Зекі Їгіта в Одесі. За інформацією іншого співрозмовника і прихильника Гюлена Юнуса Ердогду, СБУ перевезла Їгіта в Херсонську область, де його посадили на приватний літак і перевезли до Стамбула з мішком на голові.
У другому випадку 12 липня місцева поліція і агенти СБУ затримали турецького журналіста Юсуфа Інана біля будинку своєї сім'ї в Миколаївській області. Люди у формі, які представилися співробітниками СБУ повідомили його дружині, що на Інана чекають у його рідному місті Ізмір.
За словами дружини, після цього співробітники СБУ вдарили Інана по голові і "засунули в машину, як собаку". Вона сказала, що його відвезли в місцеве СІЗО. Наступного дня місцевий суд швидко виніс рішення на користь екстрадиції і Інана негайно відправили в Туреччину".
Цікаво, що Deutche Welle пише про викрадення без лапок.
Минув рік, Порошенка змінив Зеленський, але залишився курс на дружбу та взаєморозуміння із Туреччиною. І ось вже Voice of America пише про чергову екстрадицію з України двох турецьких громадян, звинувачуваних у гюленізмі. Видання цитує Ребекку Гармс, яка була європейським законодавцем до 2019 року, додала: “Я добре пам'ятаю, як президент Зеленський якось особисто запрошував людей, що страждають від політичного переслідування, і обіцяв їм притулок і навіть паспорти”.
“Попри обіцянки Зеленського, Україна досі не є безпечною для політичних біженців, які втікають від євразійських тиранів. Нелегальні екстрадиції та депортації в Туреччину, Азербайджан та Казахстан залишаються нормою”, - звинувачує рідну державу якийсь журналіст.
Одного досі не зміг зрозуміти, на чиєму боці Путін?
Власне кажучи, іх видавали і раніше, про що розповідала, зокрема "Радіо Свобода" в середині 2018 року. Звертає увагу, що в заголовку йдеться про "викрадення" замість екстрадиції, причому це слово взято в лапки. Текст відтворює знайому атмосферу державного бардака та безладу, де легко губляться інтереси та права пересічної людини.
Зокрема очолюване юристом від Бога Юрієм Луценком ГПУ то заперечує свою причетність, то підтверджує свою згоду попри порушення права затриманих на 5 діб для апеляції. Помітна певна нервозність посадових осіб рідної держави, ніби вони не впевнені в тому, що вчиняють якщо і не по закону, то, бодай, по совісті. Домовленність двох лідерів дозволила, нарешті, позбавитися неприємної невизначеності.
"Перша відома депортація прихильника Гюлена з України відбулася 11 липня 2018 року. Агенти СБУ спіймали турецького підприємця Саліха Зекі Їгіта в Одесі. За інформацією іншого співрозмовника і прихильника Гюлена Юнуса Ердогду, СБУ перевезла Їгіта в Херсонську область, де його посадили на приватний літак і перевезли до Стамбула з мішком на голові.
У другому випадку 12 липня місцева поліція і агенти СБУ затримали турецького журналіста Юсуфа Інана біля будинку своєї сім'ї в Миколаївській області. Люди у формі, які представилися співробітниками СБУ повідомили його дружині, що на Інана чекають у його рідному місті Ізмір.
За словами дружини, після цього співробітники СБУ вдарили Інана по голові і "засунули в машину, як собаку". Вона сказала, що його відвезли в місцеве СІЗО. Наступного дня місцевий суд швидко виніс рішення на користь екстрадиції і Інана негайно відправили в Туреччину".
Цікаво, що Deutche Welle пише про викрадення без лапок.
Минув рік, Порошенка змінив Зеленський, але залишився курс на дружбу та взаєморозуміння із Туреччиною. І ось вже Voice of America пише про чергову екстрадицію з України двох турецьких громадян, звинувачуваних у гюленізмі. Видання цитує Ребекку Гармс, яка була європейським законодавцем до 2019 року, додала: “Я добре пам'ятаю, як президент Зеленський якось особисто запрошував людей, що страждають від політичного переслідування, і обіцяв їм притулок і навіть паспорти”.
“Попри обіцянки Зеленського, Україна досі не є безпечною для політичних біженців, які втікають від євразійських тиранів. Нелегальні екстрадиції та депортації в Туреччину, Азербайджан та Казахстан залишаються нормою”, - звинувачує рідну державу якийсь журналіст.
Одного досі не зміг зрозуміти, на чиєму боці Путін?