Жваво обговорюваний "Закон про мову" за фактом вже зайняв надзвичайно важливе місце в історії Третьої української республіки. Якщо не помиляюсь, це перший законодавчий акт, причому прийнятий абсолютною більшісттю голосів, який чітко і недвозначно вказує на місце російської мови та її носіїв на українських теренах:
"У державних закладах одну або декілька дисциплін можна викладати двома чи більше мовами — державною, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу".
Із сумом спостерігаю як важко дається українській громаді публічна дискусія щодо мовного питання. Ця дискусія триває багато років, її останній сплеск був, здається, влітку 2017 року через сутичку між Романенком та Дроздовим. Каталізатором нинішнього спалаху стало прийняття закону про функціонування державної мови.
На превеликий жаль, вкотре доводиться визнати неспроможність суспільства та його еліт - інтелектуальної, культурної, наукової, політичної, - бодай обговорювати нагальні питання у адекватний, компетентний спосіб. Учасники численних суперечок завзято обмацують одне одному хобот, хвіст та ноги, часто-густо наводять просто божевільні аргументи і, в цілому, вкотре блукають між трьома соснами. ( Read more... )