Через прийняття закону Ківалова-Колєсніченка в українському соціумі виокремилася нова суспільна група, що отримала влучну назву "націонал-потєрпєвшіє". Саме так шановний френд
kerbasi пропонує називати тих палких патріотів, які ображені на свою історичну долю аж до повної втрати гумору та здорового глузду. Духовним лідером, очільником націонал-потєрпєвших став Юрій Андрухович. Класик сучасної української літератури настільки розлютився на співвітчизників, що закликав буквально "не давати" російськомовним дівчатам. Мовляв вони і дурні, і латентні прастітутки і воопще...
Зрозуміло, що націонал-потєрпєвшіє з їхніми істериками є невід'ємною складовою ретроградного українства як специфічного явища, що обумовлює багато аспектів сучасного українського життя. Єдине, що втішає мене, це наявність альтернативних поглядів на минуле та бажане майбутнє в середовищі самих прихильників українства. Для мене є показовим, що таку уїдливу, влучну назву - націонал-потєрпєвшіє, - дав їм саме п. Кербаси. Народжений на Півдні України, в Миколаїві, в російськмовному середовищі, він свідомо самовизначився як українець, розмовляє українською і т.і. В звязку з цим в мене є така гіпотеза: якщо на українство і чекає новий, продуктивний етап його історії, то його рушійною силою стануть саме люди двомовні. Для яких українство стало наслідком усвідомлених, зрілих дій. А не було успадковано від батьків, навколишнього середовища etc.
Відчуваючи себе органічно в обох культурах, не маючи проблем ані з рідною російською, ані з українською, ці люди позбавлені лютого ресентименту стосовно всього російського. Ці гострі і безплідні почуття, здається, все таки є одним з наріжних каменів українства класичного. Взірцем якого і є п.Андрухович. Аби українська Мрія, Ідея, Традиція, Сенс і що там ще є, отримали другий шанс, потрібні люди, здатні вийти (чи які вже знахолдяться) за межами ортодоксального українства. Інакше кажучи, для розвитку системи потрібний погляд ззовні.
Зрозуміло, що націонал-потєрпєвшіє з їхніми істериками є невід'ємною складовою ретроградного українства як специфічного явища, що обумовлює багато аспектів сучасного українського життя. Єдине, що втішає мене, це наявність альтернативних поглядів на минуле та бажане майбутнє в середовищі самих прихильників українства. Для мене є показовим, що таку уїдливу, влучну назву - націонал-потєрпєвшіє, - дав їм саме п. Кербаси. Народжений на Півдні України, в Миколаїві, в російськмовному середовищі, він свідомо самовизначився як українець, розмовляє українською і т.і. В звязку з цим в мене є така гіпотеза: якщо на українство і чекає новий, продуктивний етап його історії, то його рушійною силою стануть саме люди двомовні. Для яких українство стало наслідком усвідомлених, зрілих дій. А не було успадковано від батьків, навколишнього середовища etc.
Відчуваючи себе органічно в обох культурах, не маючи проблем ані з рідною російською, ані з українською, ці люди позбавлені лютого ресентименту стосовно всього російського. Ці гострі і безплідні почуття, здається, все таки є одним з наріжних каменів українства класичного. Взірцем якого і є п.Андрухович. Аби українська Мрія, Ідея, Традиція, Сенс і що там ще є, отримали другий шанс, потрібні люди, здатні вийти (чи які вже знахолдяться) за межами ортодоксального українства. Інакше кажучи, для розвитку системи потрібний погляд ззовні.
no subject
Date: 2012-07-23 08:37 am (UTC)no subject
Date: 2012-07-23 09:34 am (UTC)Кукловодам ведь не стабильность и развитие Украины нужно, а постоянный конфликт, напряжение и миротворческий контингент НАТЫ в Крыму:)