Какими качествами должен обладать лидер?

[totaltelecom]

На прошлой встрече участников Аспен-сообщества прозвучал вопрос: какими качествами должны обладать политические и общественные лидеры, чтобы быть адекватными новым условиям. Тогда я не дождался своей очереди ответить, предусмотренное для встречи время вышло и мы разошлись. А на днях в кои-то веки меня занесло на один из сайтов сторонников "Новороссии". Там обнаружился текст с рядом тезисов, раскрывающих ответ на поставленный Александром вопрос.

Украинского государства уже, считай, нет. Оно умирает на наших глазах и вряд ли доживёт до весны. Выборы в Раду, какие-то соглашения в Минске - всё это не более чем конвульсии, невнятное бормотание больного на пороге своей смерти. Внутри страны не видно сил, способных удержать её целостность. Не видно их и снаружи. Любые попытки встроиться в структуры государства, как-то его использовать - с целью ли наживы или сколь угодно идеалистическими, - обречены на провал. Этот инструмент уже неработоспособен. Поэтому волонтёры, участники т.н. "АТО" и прочие идеалисты, идущие на выборы в Раду, вызывают у меня удивление.

В нынешних обстоятельствах человек, претендующий на роль именно лидера, тем более ответственного, должен быть готов строить государство с ноля. Благо, что от издохшего 23 года назад советского Левиафана всё ещё осталось довольно много строительного материала плюс кое-чего добавилось за годы независимости. Но это именно строительный материал, отдельные элементы: институции вроде ЖЭКов и средних школ, нормативно-правовая база, носители знаний и, что особенно важно, т.н. институционального опыта. Всё это уже не держится вместе, не функционирует в виде целостной системы, более-менее устойчивой и способной к воспроизводству. Ответственным лидерам придётся собирать из этих кубиков всё по-новому, исходя из своих воззрений, предубеждений, наличных ресурсов и прочих обстоятельств. Общий замысел, детали архитектуры, стратегия, тактика - всё это придётся делать самим.

Поэтому, да, наступает время конкуренции государственных проектов. Хочешь - криптокозацкая республика имени Нестора Махно, хочешь - социалистический проект, хочешь - националистический или ультралиберальный. Страна не просто большая - огромная, места хватит всем. Когда украинцы на своей шкуре ощутят исчезновение даже того убогого, но индустриального государства, которое у них было - с канализацией, водопроводом и прочими инженерными сетями, с ничтожными пенсиями, с феодальной системой "правоохранительных услуг", - запрос на его воссоздание будет массовым и даст начало множеству экспериментов. Насколько они будут успешными и какие, в конченом счёте, выживут зависит исключительно от людей, которые ими займутся. Это и будет игра по гамбургскому счёту. Националисты, фашисты, левые, правые, либералы - все получат шанс доказать состоятельность свою собственную и своих взглядов.

Государство основано на власти тех, кто его поддерживает, руководствуясь своим интересом. Власть опирается на ресурс принуждения. Принуждение это не только совместные визии нового светлого мира и прочие формы мягкой силы. В условиях гражданской войны власть это, в первую очередь, ресурс вооружённого, организованного и масштабного насилия, причём все три аспекта одинаково важны. Никакой "армии", "милиции" и "спецслужб", которые можно в силу статуса или договорённостей привлечь для решения своих задач, больше не будет. Человек с ружьём больше не будет бессловесной марионеткой в руках т.н. "политиков". Лидер, претендующий на своё право организовывать жизнь общества на некоей территории должен быть готов лично, в том числе в формате оперативного управления администрировать все без исключения аспекты жизнедеятельности государства. В том числе всё, что связано с принуждением. Лидер нового типа обязан быть и военным, и гражданским администратором. А ещё трибуном, пророком и начальником отдела кадров. Лидерство это не только почести и привилегии. Лидерство это бремя.

Зато можно будет взлететь так высоко, насколько хватит сил.

Comments

[dgies.livejournal.com]

_всё ещё осталось довольно много строительного материала плюс кое-чего добавилось за годы независимости_
Совершенно верно, но какие нафик ЖЭКи? В первую очередь сапиенсы остались - вот что главное. Ну и выйдет снова АК - в той или иной модификации. Как говорится, ен льстите себе ;) Никаких вариантов нет.

[totaltelecom.livejournal.com]

Что такое АК?

[dgies.livejournal.com]

Автомат Калашникова - по старому анекдоту ;)

[blacklack.livejournal.com]

Не понимаю, зачем постить без комментария самооправдание шакала. Ясно же, что за всеми этими красивыми словами скрыто простое желание куролесить с автоматом руке: убивать, насиловать, грабить и ничего не строить ни в каком смысле. Что и происходит теперь в оккупированной российским рейхом части Донбасса.

[totaltelecom.livejournal.com]

Я не силён в телепатии, поэтому, видимо, не нашёл в тексте желание куролесить с автоматом руке: убивать, насиловать, грабить и ничего не строить ни в каком смысле. С другой стороны, Ваш подход к анализу текстов чреват редукцией к Гитлеру, что тоже не гут, как по мне.

С третьей стороны опыт той же Гражданской войны на территории РИ, который Вы изучаете, свидетельствует о наличии деструктивных мотивов у всех без исключения сторон конфликта.

[bogdan iusukhno (from livejournal.com)]

"Господство финансового сословия заканчивается, начинается господство человека с ружьём. " - тут напевно автор мав на увазі розвиток економіки, а саме створення сприятливого інвестиційного клімату. Так і уявляю чергу бажаючих забезпечити "финансовые заимствования, технологии, кадры, энергоресурсы" подібному режиму.

Взагалі важко оцінювати тексти, автор яких вихований на перекрученій історії України у викладенні московських істориків. Він використовує термін "национальный проект" щодо України і одночасно стверджує можливість існування "Новороссии" як суверенної держави (напевно внутрішньо аргументуючи, що це абсолютно природнє історичне утворення і жодним чином не невдалий проект).

Оскільки є суттєва різниця між базовими поняттями, то мною, наприклад, текст не може бути сприйнятий адекватно.

[totaltelecom.livejournal.com]

"Господство финансового сословия заканчивается, начинается господство человека с ружьём. " - тут автор, напевне, мав на увазі закінчення епохи, за якої розвиток економіки та створення сприятливого інвестиційного клімату вважалося категоричним імперативом. Тому не треба витрачати час, уявляючи черги бажаючих забезпечити "финансовые заимствования, технологии, кадры, энергоресурсы" подібному режиму ;-) Теперь все це не на часі, і на території "республік", і на решті території України. Як свідчить історія з черговою спробою надати 3G-ліцензії "великій трійці", все це не на часі. Тепер в країни є речі набагато важливіші.

"Взагалі важко оцінювати тексти, автор яких вихований на перекрученій історії України у викладенні московських істориків. " - аргументи ad hominem це велика спокуса, але ж ми стправжні європейці, на відміну від. Історія України у викладенні расово-правильних патріотично налаштованих істориків виглядає не менш дивно. На жаль, історія це на 100% ідеологізована дисципліна і виваженість їй, здається, непритомна.

Словосполученнія "національний проект" для мене не має жодних негативних конотацій, тому я не поділяю наступне Ваше враження:

"Він використовує термін "национальный проект" щодо України і одночасно стверджує можливість існування "Новороссии" як суверенної держави (напевно внутрішньо аргументуючи, що це абсолютно природнє історичне утворення і жодним чином не невдалий проект)."

Як на мене, автор не вважає Новоросію чимось сталим, що вже довело своє право на існування. Навпаки, він ставить запитання про її, Новоросії, та її очільників здатність довести свою життєздатність.

Так, те заме питання він ставить і Україні і це дещо образливо, мовляв, хто така Україна, що 23 роки виброла свою незалежність і теперь крокує від перемоги до перемоги бла-бла-бла, і хто такі срані "сепари", наркомани та дегенерати. Але це вже суто справа смаку - вважати результати цих 23-ьох років переважно переможними, чи скоріше поразкою.

[bogdan iusukhno (from livejournal.com)]

>> "Господство финансового сословия заканчивается, начинается господство человека с ружьём. " - тут автор, напевне, мав на увазі закінчення епохи, за якої розвиток економіки та створення сприятливого інвестиційного клімату вважалося категоричним імперативом.

Може і так. А вже є приклади держав, або незаконних утвореннь, що пішли цим новим шляхом і досягли успіхів? Я не дуже сильний в економіці, але здається мені що тільки маючи доступ до технологій можна вижити. А технологіями зараз володіють "режими", які чомусь тяжіють до отих "застарілих" імперативів.

Хоча тут одразу може виникнути питання - а як вимірювати той успіх? Бо є, наприклад, Ісламська Республіка Іран, яка якраз і відмовилася від інвестицій. А технології начебто сама розроблює (або перероблює те, що від СРСР/РФ отримала). Отже начебто все добре. Але поруч є ОАЕ, які від інвестицій і технологій не відмовлялися. Не знаю скільки еміратців живе в Ірані, але в Еміратах повно іранців, іранських ресторанів і клубів. Вони для себе мірило успіху однозначно вибрали і не на користь відмови від імперативів.

>> "финансовые заимствования, технологии, кадры, энергоресурсы" подібному режиму ;-) Теперь все це не на часі, і на території "республік", і на решті території України.

А це не мої слова - це слова автора. Якщо вашими словами, то автор вважає що на першому етапі нормально буде відмовитися від "категоричних імперативів", а на другому етапі знову до них повернутися. Питання тоді - а воно того варте?
Щодо України - не згоден. Кредити від міжнародних установ бездарному керівництву - це зло, на мій погляд, але їх видають. І будуть видавати. А технології прийдуть, як тільки бізнес впевниться, що керівництво країни може гарантувати хоча б щось.
Чи видадуть кредити новій території РФ, яку сама РФ не визнає - питання риторичне.

Про 3Ж з вами краще не сперечатися )) У мене враження, що оператори котрий рік грають в класичну дилему в'язня (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B0_%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D1%8F). При цьому кооперація операторів невигідна ні державі, ні операторам. А у абонентів 100% є речі важливіші і з часом, на жаль, таких речей буде ставати дедалі більше.

[totaltelecom.livejournal.com]

Може і так. А вже є приклади держав, або незаконних утвореннь, що пішли цим новим шляхом і досягли успіхів? Я не дуже сильний в економіці, але здається мені що тільки маючи доступ до технологій можна вижити. А технологіями зараз володіють "режими", які чомусь тяжіють до отих "застарілих" імперативів.

Цілком згоден. Але ж Україна провалюється в архаіку, у часи крутих хлопців з великими стволами не тому, що хтось прийняв таке рішення. Ми провалюємося туди через нашу нездатність забезпечити стале існування, самовідтворення (на кажучи вже про розвиток, подальшу еволюцію) тієї версії індустріального суспільства модерна, яку успадкували від часів СРСР. Ось в чому наше лихо.

А технології прийдуть, як тільки бізнес впевниться, що керівництво країни може гарантувати хоча б щось.

Так воно не здатно гарантувати взагалі нічого, це вже клінічний факт. І це також системний виклик, на який поки що ми можемо відповісти арахаїзацією суспільства, відкатом до більш примітивних форм суспільного життя. Сподіваючись реорганізуватися на цьому рівні і повернутися до спроб створити щось більш складне та конкурентноздатне.

[bogdan iusukhno (from livejournal.com)]

Згоден, що сьогоднішнє керівництво нездатно гарантувати нічого. Одна з теорій, яка пояснює наші процеси - ми переживаємо завершення революції 1917 року, а саме вирішення питання прав власності на засоби виробництва. Найбільш активна частина нашого соціуму це дрібний та середній бізнес, а їм не вигідна "архаїзація". Керівництву, яке по суті і не змінилося, вигідно залишити питання прав власності невирішеним, але при цьому також уникнути "архаїзації".
Але це ж керівництво змушене під зовнішнім і внутрішнім тиском декларувати курс на ЄС, отже або питання має бути закрите, або керівництво буде змінено.
Наразі керівництву вдається відволікати всіх війною, курсовою нестабільністю, питанням газу, електрики, казна чим - аби тільки не вирішувати питання по-суті. Але війни коли-небудь закінчуються, а вигадати щось серйознішне за війну вже не вийде. Так що основні баталії у нас ще попереду. Але я оптимістично дивлюся в майбутнє ))

[bogdan iusukhno (from livejournal.com)]

>> Історія України у викладенні расово-правильних патріотично налаштованих істориків виглядає не менш дивно. На жаль, історія це на 100% ідеологізована дисципліна і виваженість їй, здається, непритомна.
Тут я згоден, але хотів би звернути увагу на результати.
Результат історії від "расово-правильних патріотично налаштованих істориків" - ми єдина нація, нікого самі не чіпаємо, просто хочемо жити на своїй землі.

Результат історії від московських істориків, це коли абхаз у полоненого українця питає "ти чіво пріперся на мою землю?". А переважна більшість населення східної території щиро вірить не просто у братський народ, а що вони і є росіяни. Хоча в самій РФ над їх геканням постійно сміялися, розказували про вкрадений газ і хто їх годує.

>> Словосполученнія "національний проект" для мене не має жодних негативних конотацій, тому я не поділяю наступне Ваше враження:

Я не дуже цікавлюся русофільськими теоріями. Але здається вони називають Україну австро-угорським проектом, населення України (себто мене) тимчасовими окупантами, яких треба виселити назад в Галіцію і Карпати, а на ці землі заселити справжніх власників - чи росіян, чи новоросів чи ХЗ кого.
Тому для мене це трошки негативне словосполучення і здається автор саме в цьому сенсі його і використовує.

[totaltelecom.livejournal.com]

Результат історії від "расово-правильних патріотично налаштованих істориків" - ми єдина нація, нікого самі не чіпаємо, просто хочемо жити на своїй землі.

Блискавична втрата Криму за підтримки переважної більшості населення півострова, аналогічна поведінка більшості населення Донбасу, ворожість дуже суттєвої кількості мешканців тієї ж Одеси не залишають для меня можливості втішати себе вірою в "єдину націю".

Одна з головних причин розколу це нав'язлива пропаганда "націонал-демократами" своєї, єдино правильної версії історії. Відповідно до цієї версії та ж Катерина, одна из ключових постатей локальної одеської історії, тлумачиться як "сука" та "гнобителька", пам'ятник якої час від часу потерпає від наснаги та звитяги найбільш дурних "патріотів".

Результат історії від "українських" істориків, це коли в центрі Одеси у одеситів питають "ви чого пріперлися на нашу землю? Не подобається?!! Чємодан, вокзал, Росія!"

А переважна більшість населення східної території щиро вірить не просто у братський народ, а що вони і є росіяни

Не підвтерджується фактами. В більшості вони вважають себе українцями, чи російсько- чи україномовними. Просто їхнє уявлення про українську ідентичність не співпадає з такою у патентованих патріотів.

Я не дуже цікавлюся русофільськими теоріями
Ви ототожнили вираз "національний проект" з чимось українофобським, але це якась аберація зору, не більше того.

[bogdan iusukhno (from livejournal.com)]

>> Блискавична втрата Криму за підтримки переважної більшості населення півострова, аналогічна поведінка більшості населення Донбасу, ворожість дуже суттєвої кількості мешканців тієї ж Одеси не залишають для меня можливості втішати себе вірою в "єдину націю".
Переважна більшість голосувала проти "хфашизму", а не проти України. Для мене питання повернення Криму це вже навіть не роки, а місяці. Хоча тут нас розсудить лише час.

>> Одна з головних причин розколу це нав'язлива пропаганда "націонал-демократами" своєї, єдино правильної версії історії. Відповідно до цієї версії та ж Катерина, одна из ключових постатей локальної одеської історії, тлумачиться як "сука" та "гнобителька", пам'ятник якої час від часу потерпає від наснаги та звитяги найбільш дурних "патріотів".

Я не розумію як так виходить, але мені доводиться докладати зусилль аби знайте хоча б щось по українській версії історії. Де вона та, "єдино правильна версія", яку нав'язують? Кому і коли?
Навпаки, є нав'язування московської версії, де Катерина виявляється ключовою постаттю Одеси, ба навіть засновницею. Хоча навіть в її указі вказано:
"Уважая выгодное положение Гаджибея при Черном море и сопряженные с оным пользы, признали Мы нужным устроить тамо военную гавань, купно с купеческою пристанью".-
Перебудова порту це точно ключовий вклад в історію? Це лише маленький момент історії, яку було вирішено подавати дещо в іншому соусі. Більше про Одесу і її перекручену історію є тут - http://mysliwiec.livejournal.com/

>> Не підвтерджується фактами. В більшості вони вважають себе українцями, чи російсько- чи україномовними.
Назва Новороссия, а не Новоукраїна достатньо яскравий факт підтвердження. Там вся теорія побудована на приєднанні тих земель до України чи то царями, чи то Леніним, а до того вони були "ісконно русские". Здається, ви теоріями Дугіна, праслав'ян і подібним цікавитесь ще менш ніж я ))

[bogdan iusukhno (from livejournal.com)]

>> Як на мене, автор не вважає Новоросію чимось сталим, що вже довело своє право на існування. Навпаки, він ставить запитання про її, Новоросії, та її очільників здатність довести свою життєздатність.

Я б спершу задав питання - а комусь взагалі вигідна новороссія як успішне утворення? Не в плані там світого лідерства, а хоча б на рівні України.

Чи вигідно це Україні? Тут відповідь, напевно, однозначна. Зрозуміло, що підняти рівень життя в Україні і показати сходу і Криму як у них могло б бути - задача занадто складна (і може навіть не стоїть в пріоритеті сьогоднішнього керівництва :) ). А от пасивно чи активно "допомогати" понижати рівень життя на окупованих територіях - запросто.

Ясілякі світові організації начебто продовжують визнавати і схід і Крим територією України. Автор і ви вважаєте, що і без їх змоги можна обійтися. ОК, отже їх ми до розгляду не беремо.

З РФ не все ясно.
Думка однієї сторони: збитковість Донбасу, знищення терористами підприємств, шахт, інфраструктури - все робиться для створення економічного колапсу. Отже ні про яку успішність мови йти не може.
Думка іншої сторони: переселення "біженців" у свої малозаселені регіони. Повна відмова від причетності до подій, а отже і можлива відмова в майбутньому від ліквідації наслідків (Абхазія та Південна Осетія яскраві приклади, хоча їх начебто грошима і підтримують). Малоймовірно, що "біженців" будуть відправляти назад, та ще й фінансувати життєздатність такого великого регіону.

Залишаються непочуті жителі Донбасу.
Я бачив декілька відео від керівників "новоросійського руху опору", де вони скаржилися на пасивність місцевих жителів і їх небажання захищати рідну землю. Слабенький, але факт №1.
Зарплати шахтарів завжди були значно вище зарплат решти населення України (зрозуміло, що там і праця "трохи складніша" ніж по клавіатурі клацати). Пенсії також набагато вищі за рахунок регресних виплат. Факт №2.
Оскільки мова йде про життєздатність, а не нормальне життя, то від додаткових виплат доведеться відмовитися до стабілізації ситуації. Чи буде бажання відбудовувати задарма те, що знищили "укропи"? Як на мене, то це залежить від того, як "заохочувати" - батогом чи пряником.

Активне населення Донбасу вже давно або в РФ, або спокійних регіонах України. І якщо комусь із них не вдасться влаштуватися на новому місці в нормальних і більш-менш законних умовах ведення справ, то шансів повернутися і відбудувати Донбас без використання криміналітету у них 0. Отже з пряниками може і не скластися.

Щодо батогів. Я не відкрию Америку, якщо скажу що Донбас найбільш кримінальний регіон України.
Так було ще з часів коли там в 60х працював мій покійний дідусь, а потім переказував моїй мамі. Так залишається і зараз, якщо вірити розповідям адекватних донеччан.
Але якщо в часи СРСР колишні в'язні з радістю працювали "на хімії" і в шахтах за гроші, то тут їх нащадків очікує інша система того ж СРСР - кордон з вишками і трудодні замість грошей. Інших варіантів забезпечити життєздатність я не бачу. Тим більше, що цей варіант постійно знаходить своє відображення в повідомленнях в соц.мережах - то вчителів примушують працювати безкоштовно, то медиків.

Саме тому у мене дуже великі сумніви щодо життєздатності - це нікому не потрібно, включно з автором.

[totaltelecom.livejournal.com]

Я б спершу задав питання - а комусь взагалі вигідна новороссія як успішне утворення? Не в плані там світого лідерства, а хоча б на рівні України.

Здається, кожен з нас говорить про щось своє.

Для мене сенс похідного тексту в тому, що зараз не так важлиов кому що вигідно, а хто як зможе довести свою життєздатність. Це суто питання хто чого вартий. Причому "велика Україна" не виглядає чимось одностайно більш життєздатнішим за типові failed states в особі ДНР/ЛНР.

Як то кажуть "хочете щось сказати - зробіть"

[bogdan iusukhno (from livejournal.com)]

Для мене це все одно, що розбиратися в перспективах життєздатності телеграфного і телефонного зв'язку... начебто і питання, хто чого вартий. Але якщо завтра буде прес-конференція нового провайдера телеграфного зв'язку, вас точно не зацікавить хто і навіщо цим займається?
Чи вам не була цікава мотивація приватизації Укртелекому? Достатньо було задекларованих принципів комітету по приватизації (чи хто там ЇЇ проводив)?
Можна, звичайно, чекати і спостерігати - нехай роблять. Моя позиція тут проста - вони і не збираються нічого робити. У них абсолютно інші цілі і забезпечення життєздатності, а тим більше розвиток в плани не входить.